Перевод стихотворения Тани Олексийчук "Лірика"
Лірика
То падав дощ - останній дощ на двох,
Немов прощався та велів забути.
Питав, де у хвилини ті був Бог?
Та він і сам не зміг всього збагнути.
Усе змінилось... ти це сам відчув.
Не відчуваю більше подих твій,
Але, напевне, ти ще не забув,
Як поміж дощ торкався моїх вій.
Твої слова, як попіл на вітри -
Ти не зберіг мій дотик на зап'ясті.
Прошу тебе, із пам'яті зітри,
Як ми колись купалися у щасті.
Сплетіння душ. До порожнечі крок.
Прощальний дощ. Не вірю в чудеса.
Іди. Не стій. До нитки весь промок.
Напевне, долю пишуть небеса.
Лирика
А дождь всё шёл...последний для двоих,
Прощался будто и велел забыть.
И спрашивал:" А был ли Бог средь них?"
Да он и сам не смог понять - как быть?
Всё изменилось, сам ведь ощутил.
Ты больше мне - не близкий человек,
Но, кажется, ты всё же не забыл,
Как средь дождя касался моих век.
Твои слова, как пепел на ветру,
Моё прикосновение руки
Ты с памяти сотри и я сотру,
Как в счастье мы купались... дураки.
Сплетенье рук. До пустоты - шажок.
Прощальный дождь. Не верю в чудеса.
Иди... Не стой... До нитки весь промок.
Судьбу, видать, нам пишут небеса.
27.06.2024
